Президент IPG на Молодіжному форумі "НАТО-ЄС"

«Камертон світобудівництва» або досвід участі Вікторії Вдовиченко у Молодіжному форумі «НАТО-ЄС»  (Таллінн, Естонія).

Складно переоцінити роль, яку відіграє Північноатлантичний Альянс у контексті підтримки миру та безпеки в Європі. Відзначаючи 67-му річницю НАТО, ми бачимо, що потреба в цій Організації набуває особливої ваги. Альянс підтримує мир у регіоні Середземномор’я, проводить антитерористичні військово-морські операції, навчає підрозділи сил безпеки Ірану і надає підтримку Косово, Боснії і Герцеговині та Африканському Союзу.

НАТО має розгалужену і динамічну мережу партнерств з різними країнами світу і розвиває тіснішу співпрацю, зокрема, і з Європейським Союзом. Як провідна безпекова організація сьогодення, НАТО постійно знаходиться у центрі уваги молодих науковців, які прагнуть зрозуміти принципи його діяльності та механізми прийняття рішень.

Надзвичайно цікавий досвід я отримала на цьогорічному молодіжному круглому столі "НАТО-ЄС" (30.03.2016-02.04.2016), що привернув увагу учасників з-понад 30 країн світу. Молоді лідери стали делегатами країн-учасниць Північноатлантичного Альянсу та отримали завдання представляти політичну або військову позицію однієї з його країн.

Тематика круглого столу, присвячена молодіжному баченню особливостей співпраці НАТО та ЄС у контексті новітніх викликів, є дуже на часі. Процес вироблення підходів до розуміння особливого «гібридного» характеру сучасних глобальних криз відбувалося не в теорії, а «dans la pratique» («на практиці»). Навіть під час участі у цьому круглому столі, стають більш зрозумілими мотиви дій Франції на міжнародній арені, зокрема в Лівії, Африці і в регіоні Середземного моря. Вирішувати кризи в НАТО цілком і повністю необхідно застосовуючи конструктивний підхід, де не емоції, а бажання подолати конфлікт «тут і зараз», стало засадничим особисто для мене. Є привід і для оптимізму – голос кожного делегата, точніше, кожної країни НАТО, мав і був почутим.

Особисто для мене цікавим став досвід представлення політичної лінії Франції. Як країна-засновниця НАТО, вона споконвічно вела свою особливу дипломатичну лінію, впливаючи на процес прийняття зовнішньополітичних рішень. В умовах, коли відповідь на нові загрози не знайдено, і це особливо гостро відчувається країнами Заходу, у Франції посилюється намір продовжувати «політику присутності» в регіоні Середземного моря. Вона прагне невпинно відігравати в ньому місце одного з основних центрів політичної, військової та економічної сили. Франція доводить, що реінтеграція до воєнних структур НАТО не відбулася даремно. Вона зумовлена бажанням французького керівництва посилити свою роль як світового лідера, впливаючи не тільки на механізм прийняття політичних рішень в Альянсі, але й на процеси планування і проведення військово-морських операцій.

Франція вбачає в НАТО спеціальний інструмент трансатлантичних відносин заради європейських цінностей та власних інтересів і прагне підтримувати політику реформування Альянсу. Відповідно, доводилося брати до уваги питання національної оборони, захисту спільного кордону ЄС у взаємодії з НАТО, боротьбу з тероризмом і не забувати про міграційну кризу та біженців, адже наші позиції з усіх цих питань після довгих дискусій були представлені у спільному рішенні усіх 28 країн НАТО.

Безпека і, водночас, сигнали небезпеки у регіоні Середземного моря є і залишаються ключовими для розуміння перспектив розвитку співпраці країн ЄС та НАТО. І тому, думки і пропозиції молоді можуть стати більше, аніж просто слова. Іще зарано прогнозувати наскільки висновки молодих лідерів будуть почутими, але, наразі можна зробити висновок, що це – лише невелика частина «айсбергу» багаторівневої міжнародної системи, до якої молоді люди стали дотичними.